Романтичною дорогою на велосипедах

Ми дуже полюбляємо подорожувати автомобілем Європою. Але цього разу вирішили провести відпустку активно у велоподорожі Романтичною дорогою Німеччини - від Нойшванштайну (Neuschwanstein) до Вюрцбургу (Würzburg). Окремо треба зауважити, що велосипед у мене був звичайний міський з трьома швидкостями, тож деякою мірою ще було цікаво (і трохи лячно) чи можливо подорожувати таким варіантом.

Починалася наша подорож 30 квітня. До Нойшванштайну планували добратися потягом, так само повертатися до Берліну також потягом із Вюрцбургу.

Та наші пригоди почалися вже за 30 хвилин до початку самої подорожі. Спочатку DB повідомив, що замість нашого потягу прибуде менший за розміром, тож всі зарезервовані місця розчинилися у повітрі і ми маємо потурбуватися про те самі. Потім виявилося, що він спізнюється (дякую лише на 15хв) через якісь технічні причини. А за хвилину до прибуття потягу повідомили, що вагону для велосипедів взагалі відсутній. DB не втомлюється дивувати.

Але не зважаючи ні на що, ми доїхали. Зупинилися у невеличкому затишному містечку Фюсен (Füssen)

В перший день запланована поїздка навколо озера Форгензі (Forggensee). Тільки уявіть, озеро незвичайного молочно-блакитного кольору, оточене горами та зеленими луками. Я мріяла поїздити округою ще коли ми першого разу приїхали до Нойшванштайну 5 років тому та я побачила це озеро з висоти (спойлер - насправді то було озеро Альпзі (Alpsee).

На жаль, озеро було лише частково заповнене водою. Чи то ще не весь сніг зійшов, чи то снігу цього року мало було. Та вже як є. Вода, звичайно, холодна.

Я планувала, що ми покатаємося доволі розслаблено, бо озеро розташоване в низині, але місцями нам довелося попотіти. Це вам не плаский Берлін, є і підйоми і веселі спуски. Саме тут нарешті я зрозуміла, що таке задоволення від спуску, коли в вухах свистить вітер! 

Був один підйом, коли навіть довелося йти ногами, бо всього з трьома швидкостями на моєму коні важкувато було вибратися на ту гірку.

Навколо озера прокладено асфальтовану велодоріжку, якою досить комфортно їздити. Багато велосипедистів на електробайках, мабуть вже досвідчені не перший раз в цих місцях.

Наступного дня вирішили прогулятися навколо озера Альпзі (Alpsee). В принципі, можна було б доїхати гарною велосипедною доріжкою до Hohenschwangau і звідти вже починати круговий маршрут озером, але ж ми не шукаємо легких шляхів.

Помилувалися лазуровим озером в оточенні зелених гір та видами на замок Нойшванштайн.

На озері є пляж та можна взяти катамарани, але працює все лише в сезон.

А ще ми знайшли початок нашого маршруту. Насправді, це кінець Романтичної дороги, але ми вирішили їхати у зворотньому напрямку - тож для нас це офіційно початок цієї історії.

Наступна наша зупинка - то містечко Шонгау (Schongau) із невеличким та затишним старим містом. Центр міста огороджений стінами фортеці.

В суботу там гуляло багато людей в місцевому національному одязі, дівчата бігали в баварських платтячках та хлопчаки в шортах, досить незвично було бачити підлітків в тату та з пірсінгом одягнутих в національний одяг.

Також зайшли подивитися місцеву церкву Марії.

Дорогою далі заїхали також в декілька цікавих місць. Відвідали паломницьку римсько-католицьку церкву Wieskirche в стилі рококо, що внесена до ЮНЕСКО. Більше можна дізнатися у Вікіпедії

Wieskirche, Штайнгаден (Steingaden)

Також нам пощастило стати свідками вінчання у містечку Роттенбух (Rottenbuch) у церкві Августинського монастиря в стилі пізньої готики з високою вежею, зовні - будівля строгих форм і дивовижних пропорцій, але всередині - це розкішне рококо.

Pfarrkirche Mariä Geburt

Присутніх на вінчанні не фотографували, незручно якось. Всі були вбрані у національний одяг. Чоловіки вдягнені у шкіряні шорти, сорочку, підтяжки, сірі панчохи, капелюх. Щось на кшалт цього https://www.pinterest.com/pin/68891069296677487/

Жінки вдягнені у традиційний жіночий наряд Dirndl з білої блузи і сарафана, зшитого з широкої спідниці і корсета. Навіть наречена була у дріндлі. Щось на кшалт цього https://www.pinterest.de/pin/437482551302196903/

Наступним у нашому списку було місто Ландсбергер ам Лех (Landsberger am Lech). Місто сподобалось тим, що там є не тільки старовинні будинки та красива церква. Відчувається, що центр пристосований для відпочинку людей: багато цікавих місцин, парки, доріжки, пішоходні мости для споглядання краси тощо. А за саму річку та канали взагалі мовчу - то родзинка міста. Цікаве рішення - зробили аквапарк на шляху річки, через його територію проходить потік і потім знову впадає назад.

Місто Аугсбург залишив у нас досить дивні відчуття.

Таких широких проспектів я не бачила ні в одному баварському містечку. Навіть в старому місті мені іноді здавалося, що ми гуляємо по Харкову площею Конституції, і будиночки навкруги були теж дуже схожі на ті, що стоять вздовж Сумської. Але вулиці Аугсбургу ще ширші!

Незважаючи на те, що ми залишилися ще на один день у місті, нам на жаль не вистачило часу щоб оцінити Аугсбург в усій його красі та розкрити його повністю.

Найкрасивішою вулицею містечка Донауверт (Donauworth), і єдиною туристичною, є Райхштрассе (Багата вулиця). Колись ця вулиця була частиною дороги Священної Римської імперії і з'єднувала Нюрнберг і Аугсбург. Селитися на такій важливій вулиці мали право тільки дуже багаті та знатні люди. Зрозуміло, що кожен намагався побудувати будинок ошатніший і багатший за сусідський, що виходило досить-таки непогано.

Досить незвична міська стіна Донауверта. Прилеглі будинки наче "вбудовані" в цю стіну - прорубані віконця, навішані віконниці, виведені скати черепичних дахів, надбудовані мансарди. Навіщо пропадати стінам! Навіть дитячий садок частково інтегровано в міську стіну, там є справжні рицарські вежі!

Харбурґ (Harburg) - неймовірно миле містечко із безліччю історичних будівель. На самих цікавих обʼєктах знаходяться інфо-пункти, і можна послухати в онлайн форматі історії про них. Зверху на самій скалі стоїть замок - один із найстаріших замків у Південній Німеччині, який ще й найкраще зберігся. Цей замок (згідно інформації з інтернету) неодноразово намагався придбати Майкл Джексон, але не вдалося. Він досі належить князю Wallerstein, вірніше його фонду.

Дорогою до замку створили дорогу казок, дітям дуже цікаво вибиратися на гору. Навіть мені було цікаво.

У Харбурґу ми неочікувано потрапили на святкування Vatertag. У туристичному містечку із готелями та ресторанами було просто все зачинено. Ми не могли знайти місця, де би можна було повечеряти, а магазини, як відомо, не працюють ще зранку. Нарешті побачили натовп людей. Здається, що все містечко зібралося в одному місці відсвяткувати разом. Тож ми під звуки оркестру поїли вурстсалат, сидячи серед місцевого населення, що завзято спілкувалися, співали та звичайно пили пиво.

Хоч як не хотілося нам залишати чарівний Харбург, але містечко Ньордлінген (Nördlingen) не розчарувало і виявилося абсолютно вартим відвідування.

Старе місто оточене стіною, яку прикрашають п'ять фортечних веж. У частині з них влаштовані в'їзні ворота. Саме через таку браму ми в'їхали і одразу відчули, що перебуваємо в середньовічному місті. Від великої кількості фахтверкових будиночків паморочиться голова. Ми обійшли старий центр туристичним маршрутом, покажчики постійно нагадували куди повертати. Наприкінці прогулянки піднялися на фортечну стіну і приблизно половину окружності ще пройшли, роздивляючись містечко зверху.

А далі Романтична дорога підготувала нам випробування. Неймовірна кількість підйомів та спусків, ми навіть два підйоми вели свої коней в руках. Але страшніше за все була спека, яка втомлює навіть більше ніж круті підйоми.

Дісталися готелю лише біля 9 вечора, стомлені та голодні. На щастя, маленький гастхаус був дуже привітним і нам приготували смачну вечерю, незважаючи на спізнення.

Та нагородою для нас був чарівний Дінкельсбюль (Dinkesbuhl) наступного ранку.

Відвідали улюблений туристами Ротенбурґ на Таубері (Rothenburg ob der Tauber). Чи то казкове містечко, чи то музей під небом. Якби не припарковані автомобілі на узбіччях можна було подумати ми потрапили у минуле.

Після Dinkelsbühl та Nördlingen сприймається все не так яскраво. Ми мабуть вже стомлені від баварських красот, фахтверкових будиночків, веж та фортець, тож просто гуляли розслаблено містечком, залізли на саму високу вежу у будинку ратхаусу. Приємно було погуляти в жару у тіні стіни фортеці. Там дуже багато табличок з іменами людей та назвами компаній, які вклали кошти у її реставрацію.

Дорога цього дня була напрочуд приємна, ми майже весь час їхали понад річкою, милувалися її вигинами та невеличкими дамбами.

Але щоб не звикали до гарного, нам Романтична дорога приготувала нове випробування. В мене спустило заднє колесо. Підкачки вистачало може на кілометр, тож вирішили поставити нову камеру. Велосипедисти пропонували допомогу, зупинялися та вели small talk.

Але нової камери вистачило не надовго. Тож за 5 кілометрів до місця призначення в мене знову спустило заднє колесо, підкачки вистачало проїхати з хвилину та й насос вже розрядився. Ми навіть звернулися за допомогою до доброго хлопчини з ферми. Він з радістю нам підкачав колеса, але на жаль заднє колесо так само швидко спустило.

Довелося гуляти пішки приблизно годину і дорога виявилася справжні романтичною - полями та луками. В деяких місцях довелося йти навіть не ґрунтовкою, а покошеним полем. Але нам вдалося дістатися місця призначення майже вчасно.

Відвідали містечко Вайкерсхайм (Weikersheim) заради одноіменного палацу

Тут протягом понад тисячу років перебувала резиденція графів, пізніше князів фон Гоенлое. Погуляли парком, пороздивлялися скульптури, досить цікаво.

Робітники палацу активно готуються до початку сезону, розбивають клумби, розставляють дерева.

У місті Bad Mergentheim вирішили зарулити у басейн. Це було безсумнівно вірне рішення, треба було раніше так зробити.

За пару годин ми дуже добре відпочили. Солоні гідромасажні басейни дали змогу отримати ідеальний масаж на стомлені мʼязи, був також магнієвий басейн для розслаблення мʼязів та літієвий басейн для позбавлення стресу. До цього всього ще й парова баня, із натиранням сіллю та олійками.

Останнє місто у нашій подорожі Вюрцбург (Würzburg) витяг нас із казкового світу баварських невеличких містечок та повернув назад до Берліну. В місті багато молоді, що й не дивно зважаючи на місцевий університет. Вони сидять на набережній річки Майн (Main), їдять піцу, спілкуються та ніжаться на сонечку. Трохи далі доволі красивий пішохідний міст Alte Mainbrücke повністю заповнено людьми з келихами вина, але вже старшими. Також кучкуються та спілкуються. Звідти відкривається гарний вид на фортецю Marienberg

Прогулянкою містом ми відчули цей берлінський вайб, який не можна просто так передати словами та тільки відчути, коли гуляєш вечірніми вуличками Кройцбергу.

Але в той же час, я відчула себе в цьому місті як вдома у Харкові, начебто зараз я студентка і можу вільно гуляти містом, бо воно відкрите до мене і захищає.

Ось така була наша подорож Романтичною дорогою через чарівні ландшафти та романтичні містечка.

За 2 тижні ми проїхали 500км через Верхню Баварію, Швабію, Баден Вюртемберг та Франконію.

Незважаючи на те, що маршрут в цілому не важкий, треба бути готовим до поїздки пересічною місцевістю та різними дорогами. Але в більшості випадків дорога була гарна і ми неодноразово захоплювалися велотрасою. Звичайно, краще брати велосипед, в якому більше ніж 3 швидкості  але навіть за таких умов я нормально проїхала цей маршрут. Та ми спеціально планували поїздку у зворотньому напрямку, щоб з гір було легше котитися.

Позначена Романтична дорога спеціальними вказівниками, тож заблукати буде важко, але ми додатково використовували різні додатки для прокладення маршруту.

Також цим маршрутом також їздить спеціальний автобус, який у випадку необхідності може взяти разом з туристом і його велосипед.

Але найголовніше надбання - наші діти вижили самі без нас, стали більш дорослими та самостійними, навчилися (сподіваюся) домовлятися.

Це була перша наша відпустка разом без дітей за останні 20 років і нам неймовірно сподобалося!